Інна Воробйова: «Будь-якій інформації потрібна емоція»

15.07.2020

«Диригенти аграрного контенту» – власний проєкт компанії KMZ Industries. Серія інтерв’ю з очільниками провідних галузевих онлайн та друкованих видань, а також із редакторами рубрик «Зберігання та переробка зерна»: про стиль роботи й специфіку медіа, бачення ринку й перспективи галузі й навіть про власні хобі, плани та мрії – аби ви знали, що за особистості стоять за кулісами створення якісного контенту для елеваторників, краще зрозуміли їх та відкрили цікавинки того чи іншого видання. Проєкт відкриває інтерв’ю з Інною Воробйовою, головним редактором Elevatorist.com.

Інна Воробйова як дирижер контенту головного елеваторного сайту країни поділилася спогадами про час, коли прийшла в агро, розповіла про те, як відрізнялися запити на інформацію від елеваторників тоді й зараз, і повідала про тонкощі управління командою у віддаленому форматі, які освоїла ще задовго до того, як вони стали мейнстрімом під час пандемії.

Інна, як прийшли в сферу агромедіа й Elevatorist зокрема?

– Elevatorist.com – моє перше агро, якщо не враховувати досвід роботи на елеваторі під час літніх канікул в шкільні роки. Моя перша робота була на току – помічником вагаря в одній зі збиральних кампаній в селі Шатівка Лозівського району Харківської області. Там я заробила свої перші гроші – нереальна для мене на той момент сума – і купила на них сукню. А голова колгоспу Володимир Тягло, який вручав мені похвальну грамоту, незабаром став послом у Вірменії.

У Elevatorist потрапила випадково. До цього багато років працювала на місцевому телебаченні в місті Лозова, а потім зі мною сталося те, що називають професійним вигоранням. На дворі був 13-й передреволюційний рік, я відчувала, що треба кудись рухатися. Почала підробляти в Latifundist.com, написала на фрілансі пару статей. А потім холдинг Latifundist Media вирішив запустити ще один сайт. Так я отримала пропозицію.

Тоді була далека від агро і з острахом думала, де я, а де елеватори. Але, по-перше, мені потрібна була робота, така, якою я її собі бачила, і щоб і стабільно, і щоб з виїздом. А, по-друге, прокинувся дух авантюризму. Вирішила: ну добре, буду розбиратися потім, а зараз все-таки спробую запропонувати себе на цю посаду.

В ефір ми вийшли 1 листопада 2013 року. Новина та дзвінки із поздоровленнями застали мене у відрядженні: в цей час я була в Одесі на відкритті терміналу «Бруклін-Київ».

Коли починали, півтора року працювала на сайті сама. Мені допомагали новинами з Latifundist.com, були блогери – величезне спасибі Ігорю Швагеру, Наташі Панасюк і багатьом іншим.

Про перший досвід

Як «відкривали двері» елеваторів, завойовували довіру, добували першу інформацію?

– Ринок тоді був дуже закритим. Порівняно з тим, що зараз, це не те що різні, навіть непорівнювані речі. Зараз у елеваторів велика конкуренція, вони намагаються бути прозорими, і їм вигідно працювати на репутацію. Раніше ж, нікуди від цього дітися, не всі заробляли чесними шляхами, тому намагалися бути закритими. Пам’ятаю, свого часу ми намагалися дізнатися тарифну сітку, щоб опублікувати порівняння цін на послуги різних зерносховищ. Це давалося з великими труднощами і виглядало так, наче дзвониш в ЦРУ і вивідуєш якісь страшні секретиJ Зараз така інформація публікується на сайтах елеваторів у вільному доступі, без проблем можна все це з’ясувати.

Крім того, коли ми починали працювати, Elevatorist.соm ніхто не знав. Пробиватися було складно. Та й інтернет в ті часи не дуже котирувався: популярні були друковані видання. І тут ми нахабно вриваємося в цей елеваторний ринок. Але спасибі, нас підтримали, в тому числі і ваш завод. У листопаді сайт вийшов в ефір і в цей же місяць ми поїхали в нашу першу АгроЕкспедицію, партнером якої виступив, в тому числі й KMZ Industries. Ваше підприємство представляв головний інженер Юрій Борщ, який розповідав про болючу тоді для елеваторів тему – протирання самопливів. Зараз ця проблема вирішується футеруванням.

Перша АгроЕкспедиція далася мені дуже складно. Це тепер всі виїзди ретельно готуються, над ними працює команда. Тоді ж я одна складала маршрут, вночі писала і верстала матеріал, щоб вранці вже виставити його на сайт. Звісно, перші тексти були не настільки «технічними», і я всерйоз побоювалася, що мене після цього туру звільнять, тому що було багато критики. Але я отримала квоту довіри.

Я вчилася у практиків і поступово починала все більше розуміти тонкощі елеваторної справи. Сьогодні і наші АгроЕкспедиції, і подача матеріалів – все змінилося. Нас читають і на нас орієнтуються елеватористи в Україні, в ближньому і в далекому зарубіжжі. Це зобов’язує.

Про ринок

Елеватори тоді і зараз – наскільки сильно вони відрізняються? А елеваторники? Як ставляться до бізнесу, до управління, вибору обладнання тепер?

– Акценти однозначно зміщуються. Коли ми починали, писали виключно про елеватори. Зараз у нас тематика набагато ширше: трейдинг, логістика, переробка та багато іншого. Тепер елеватор – це не тільки будівля і техніка. Це і якість зерна, і економіка, і репутація. Елеватори турбуються про те, як отримати зерно експортної якості, як обійтися без рекламацій, впроваджувати/не впроваджувати ХАСCП, як вести облік продукції тощо.

Що стосується обладнання, то, на мій погляд, його сьогодні вибирають з урахуванням таких основних чинників: швидкість приймання та відвантаження, енергоефективність та збереження якості продукції.

Напевно, я висловлю крамольну думку, але на мій суб’єктивний погляд, в Україні немає великого дефіциту в потужностях по зберіганню, як стверджують інші експерти. Можливо, він існує дуже точково в окремих регіонах. Дефіцит існує не в ємностях як таких, а в технологічності, ефективності роботи елеваторів, в зручній логістиці. Навіть нові елеватори деякі інвестори будують, не продумуючи до кінця економіку. В результаті підприємства не працюють на оптимальну потужність.

Так, елеватори продовжують будувати, але, я думаю, вже не через дефіцит потужностей. Відбувається перерозподіл зернового ринку. Все більше нових компаній починають займатися землею і трейдингом. І вони забезпечують себе інфраструктурою.

Про Elevatorist.com

Повертаючись до сайту. Який тип контенту найбільш цікавий Вашим читачам сьогодні? Новини, лонгріди, популярний зараз формат відео? Як відчуваєте, що буде актуальним в найближчому майбутньому?

– Думаю, наш читач не особливо замислюється над форматами текстів. Він може прочитати новину, і вона йому буде актуальна. Або прочитає великий текст, і він йому відгукнеться. Питання в наповненні цих форматів. Якщо в красиву обгортку загорнути нецікаву ринку інформацію, вона все одно пройде повз.

А як вдається тримати баланс між необхідністю в рекламі і збереженням позиції незалежного ЗМІ з виключно корисним контентом?

–  Ми пояснюємо партнерам, що час нудної солодкої реклами пройшов. Це вже давно не працює і абсолютно не сприймається читачами. Потрібно писати об’єктивно, пояснювати, розповідати, давати корисний контент. Елеваторний ринок досить закритий, сарафанне радіо працює добре, і як не пиши «солодко», це нікого не обдурить.

Торік Ви вперше були в ролі модератора на галузевій конференції «Елеватор-2019». Напевно, пропозиції надходять все частіше і частіше. Яким повинен бути проєкт, щоб Ви погодилися взяти в ньому участь?

– Приймаю запрошення модерувати тільки ті теми, в яких розбираюся. Якщо це вузькоспеціалізовані панелі, то пораджу запросити профільного фахівця. Заради піару братися за будь-яке модераторство і ставити потім поважним спікерам «дивні» питання – вважаю, це непрофесійно.

 Якщо раніше галузеві медіа в основному були тільки інформаційними партнерами заходів, то дивлячись на Ваші засідання «Клубу елеватористів», можна вважати, що Elevatorist впевнено йде до заняття своєї ніші на аграрних івентах. Як прийшла ідея його створення? Не збираєтеся переводити в онлайн чи чекаєте можливості відновити? Який найцікавіший інсайт був на них?

– Якщо інші на цьому добре заробляють (я не знаю економіки, але думаю, що це вигідно, інакше б вони їх не проводили, тому що це дуже складно), то у нас інша мета – створити майданчик, для того щоб елеваторники могли висловитися і поспілкуватися між собою. Це для нас не бізнес, а продовження завдань сайту.

На відміну від конференцій, де може бути до двадцяти спікерів із рекламою і які там навряд чи толком будуть почуті, тут зовсім інша атмосфера. Жива розмова практиків, можливість озвучити свої проблеми, побачити, що ти не самотній, що схожі моменти є і в колег, поділитися один з одним рішеннями.

Не так давно, наприклад, запрошували на зустріч представників портових і лінійних елеваторів – їх до цього ніхто ніколи разом не збирав. А між тим у кожної сторони є свої інтереси, і потрібно прийти до консенсусу, щоб робота була нормально побудована. Або засідання «Клубу елеватористів», яке проходило за підтримки KMZ Industries, – це теж вперше була спроба встановити діалог між профільними вишами, елеваторами і виробниками обладнання для зерносховищ. Практичні пошуки рішень і конкретні пропозиції, як в умовах дефіциту кадрів зробити підготовку майбутніх елеватористів максимально ефективною і наближеною до реалій.

Уже зараз утворилося ядро ​​ініціативних людей, вони раді бачити один одного і постійно запитують, коли будемо проводити наступні засідання. Плануємо продовження, чекаємо тільки зняття карантинних обмежень в цьому плані. В онлайн переводити не будемо ­– жоден інший формат не дасть такого ефекту, як живе спілкування.

Про роботу в період карантину

Ви згадали про карантинні обмеження. Як почуваються елеватористи, чи вплинула на цей бізнес пандемія? Які прогнози на сезон?

– Всі елеватори працюють (із дотриманням правил безпеки, звичайно), галузь не постраждала від пандемії. Зерносховища, як і Ваше підприємство, підпадають під категорію, якій дозволено працювати в цих умовах. Ніхто не відміняв ні роботи, ні приймання зерна нового врожаю. Не можна зупинити той же експорт – це в тому числі виконання бюджету країни.

Що стосується перспектив сезону, то через різні погодні умови в різних регіонах і в різні місяці ніхто поки остаточно не може зробити прогнозу по врожайності. Єдине, що можна сказати, на відміну від минулих років трохи буде розтягнута збиральна кампанія, особливо по кукурудзі. У різних областях вона по-різному дозрівала, десь пересіювали. Тому і елеваторам, напевно, доведеться розтягнути сезон прийомки.

Що стосується карантину: в період нестабільних ситуацій потреба в інформації у читачів зростає в рази. Працювали з урахуванням цього фактору?

– Якщо дивитися по нашому сайту, спочатку потреба дійсно зросла. Всі намагалися розібратися, як в цих умовах працювати, що з цим робити. Був сплеск читацького інтересу. А потім, якщо чесно, вийшов передоз інформації. Така масована атака сталася взагалі на всіх людей, не тільки на елеваторників – вони ж теж читають не лише спеціалізовану інформацію. Думаю, ми всі це на собі відчули – стрес та інформаційне перевантаження. Усі почали один одного навчати чогось, брали інтерв’ю і «грали в ЗМІ» навіть ті, хто раніше цим ніколи не займався. Нездорова хвиля zoom-конференцій… Їх було так багато, що люди просто втомилися різко, і в нас був навіть деякий спад читацької активності. А потім ми повернулися у свої рамки, і по переглядах теж. Все налагодилося, люди повернулися до роботи і стали читати те, що їм подобається.

До речі, карантин актуалізував віддалену роботу, звісно, оголивши всі «за» і «проти» такого формату. Ви з першого дня керуєте командою в різних містах. Як вдалося налагодити роботу?

– Є системи, в яких працюємо: постановка і контроль задач відбувається в декількох програмах. Дуже допомагає Telegram. Там у нас відбувається живе спілкування між колективом. Користуємося Google meet. Звичайно ж, періодично з’їжджаємося, зустрічаємося. Раніше це було частіше. Сьогодні поки намагаємося спілкуватися віддалено.

Взагалі для тих, хто переходить в онлайн-формат роботи, хотіла б дати головну пораду: із людьми треба розмовляти. Коли ти більше комунікуєш у листуванні, можеш написати щось з одними емоціями, а цю фразу прочитають зовсім з іншими. Або хтось зайнятий і тому коротко відписався, а виглядає це так, ніби тебе ігнорують. Якщо є сумніви, щоб не накопичувати негатив з приводу якихось моментів, краще відразу зателефонувати і поспілкуватися. Так само і в разі непорозумінь між співробітниками – як правило, це всього лише недоліки тієї ж письмової комунікації.

Як би не розвивалася діджиталізація, онлайн-формати, живого людського спілкування все одно ніхто не замінить. І не треба його замінювати. Скільки б люди не говорили про свою інтровертність, без спілкування вони дичавіють і впадають в депресію. Всім приємно чути людський голос, чути своє ім’я і отримувати увагу. Коли увійшли в карантин і особливо відчувалася певна дезорієнтація, я постійно розмовляла зі своєю командою, підтримувала. Спілкування дуже важливе!

Про команду, хобі, натхнення і плани на майбутнє

Ви самі підбирали команду?

– Звісно, як і будь-який керівник. Дивилася не тільки на професійні якості, а й на особисті. Непросто працювати з людиною, з якою тобі емоційно некомфортно. Вся наша команда – особистості, дуже різні, і це добре – ми один одного доповнюємо. Наприклад, щоб наповнювати «Карту елеваторів», потрібно постійно вносити безліч цифр, точної інформації. Для творчої людини – це суцільна демотивація. У нас цим займається менеджер, яка працювала головним бухгалтером.

Взагалі на наш сайт складно знайти людей. Він більш технічний порівняно з іншими сайтами Latifundist Media. Журналісту непросто весь час варитися в такій інформації. Хочеться чогось і більш легкого. Роман, наприклад, написати і усіяти його квітамиJ Притому, чого гріха таїти, у нас же жіночий колектив.

 А елеваторники – переважно чоловіки. Не було ніколи упередженості?

– Ні. Зараз цих граней немає. Багато жінок керують елеваторами і роблять це з великим успіхом. Насправді все залежить виключно від професіоналізму, і в міру заглиблення в тему зростає і твоя впевненість, незалежно від гендерної приналежності. Це тільки питання компетенції.

 Якби отримували ту пропозиція про співпрацю з Elevatorist.com зараз, вже точно знаючи, які складнощі спочатку очікують, погодилися б? Якби не ця робота, то ким би стали? Є у Вас улюблені заняття, хобі?

– Elevatorist став для мене чудовою школою життя, але якби мені її запропонували зараз, не знаю, чи погодилася б на таку авантюруJ.

Чим би займалася, якби не журналістика? Можливо, вирощуванням квітів і ландшафтним дизайном. Але цьому треба вчитисяJ. Робота на землі мене заспокоює, і я навіть зараз вдаюся до цього, щоб ненадовго відволіктися від комп’ютера і безперервного потоку інформації. Подобається мені також психологія: мені цікаві люди, їхні характери. Можливо, могла б розвиватися в цьому напрямку.

Із хобі – читання. Постійно прагну чогось навчитися. Журналісту недостатньо тільки вміти писати. Потрібно розуміти той же маркетинг, SMM, СЕО тощо. Потрібно вміти писати історії, знати, як той же сторітеллінг застосувати в технічних текстах. Будь-якій інформації потрібна емоція.

Хобі допомагає не вигоріти?

– Не вигоріти в нашій професії дуже складно. Я знаю багато журналістів, які в останні рік-два пішли з професії.

Як я з цим справляюся? Та ніяк не справляюся. Просто змушую себе після чергових вигорань відроджуватися, як Фенікс. Є відповідальність перед читачами, перед колективом.

І ще в нашій команді можна працювати, тільки якщо дійсно любиш елеватори. Іноді чую: «Елеватори? Про що там писати? Вони ж усі сірі й однакові». У листопаді Elevatorist.com виповниться вже 7 років, і для нас досі немає жодного однакового елеватора.
Нехай навіть в деяких компаніях вони побудовані за типовим проєктом – там наповнення завжди різне. Наповнюють елеватор люди. За будь-якою технологією стоять люди. І найкрутіші елеватори – круті тому, що там є співробітники з палаючими очима, які виконують навіть рутинну роботу не формально, а намагаються весь час щось удосконалити, іноді практично живуть там.

Такі люди мене захоплюють, і такі елеватори, впевнена, витримають будь-яку конкуренцію. Взагалі це стосується будь-якої компанії. І елеваторів, і виробників елеваторного обладнання, і творців контенту. Я апологет того, що в першу чергу треба вкладатися в команду, в будь-якій справі. І тоді успіх забезпечений.