Інтерв’ю з Олексієм Цурканом в рамках спільного проекту компанії KMZ Industries та Agravery.com

15.04.2019

Олексій Цуркан: «Нестача залізничного транспорту стимулює нарощення потужностей для зберігання зерна»

Довідка: Alebor Group – компанія, що надає зерновиробникам повний цикл послуг: від збирання зерна у полі, транспортування, доробки та зберігання на елеваторах до його реалізації.

Починали з покупки зерна, як то кажуть, «з коліс» у Балті (Одеська область) у 2008 році. Потім на базі колишньої бази райспоживспілки в місті Христинівка Черкаської області було зареєстровано підприємство як база прийому зернових та олійних культур із подальшим відвантаженням їх залізничним транспортом.

Зараз до структури групи компаній Alebor Group входять: ТОВ «Христинівське ХПП» (Черкаська обл.), ТОВ «Вороновицьке ХПП» (Вінницька обл.), «Чесне ХПП» (Одеська обл.) загальною потужністю зберігання у 315 тис.тонн, а також транспортні компанії «Болеко» та «Автоера».

Яку кількість зерна перевалили у минулому році три елеватори вашої групи компаній? Наскільки збільшиться перевалка у поточному році?

– Обсяги одночасного зберігання по трьох елеваторах у нас 315 тис. тонн. У минулому календарному році перевалили в цілому близько 800 тис. тонн зерна, але оскільки маркетинговий рік ще не звершився, то буде однозначно більше.

Які плани щодо збільшення обсягів перевалки зерна?

– Глобально щороку ми ставимо собі за мету збільшення обсягів перевалки на 20% і сподіваємось у наступному маркетинговому році вийти на обсяги перевалки у мільйон тонн, а далі – подивимось.

Взагалі, чому компанія постійно збільшує потужності? Це пов’язано просто зі збільшенням кількості клієнтів компанії, чи є і інші фактори?

– Останніми роками існує стійкий тренд до збільшення елеваторних потужностей в Україні. Це обумовлено тим, що фермер навчився вирощувати і більше, і якісніше. Приміром, якщо умовно 10 років тому кукурудза давала 5-7 тонн/га, то на сьогодні у тих же регіонах – 7-10 тонн/га. Якщо раніше протягом МР збирали 50 млн зернових, то сьогодні – 70-75 млн, і ця динаміка зберігається. А тому запитів щодо зберігання зерна ставатиме все більше.
Наступний фактор: як не парадоксально, але нестача залізничного транспорту для перевезення зерна також стимулює нарощення потужностей зберігання. У пікові моменти, коли існує нестача зерновозів, аби не зупинятись і водночас задовольнити запити наших контрагентів, потрібно мати достатньо потужностей.

Ви працюєте у компанії Alebor Group уже понад 10 років. Які проекти вважаєте своїми найбільшими досягненнями за цей період?

– Я дуже пишаюсь тим, що компанія розвивається, щороку нарощує свої потужності і має позитивний результат. Щосезону у нас стає все більше і більше клієнтів – і це не тільки дрібні фермерські господарства, а й досить великі, зокрема «Кернел», «Епіцентр», «Умань Агро». Тобто відбувається постійне динамічне зростання. Приміром, минулого року розпочато будівництво паралельно на трьох елеваторах Alebor Group, внаслідок чого незабаром наші потужності зростуть до 112 600 тонн.

Будівництво нового, четвертого елеватора є у планах?

– Безумовно, щоправда, це відбудеться точно не цього року. Розрахуємось із кредитами, попрацюємо і знову візьмемось за будівництво у наступному році.

Тож потреба у таких компаніях, які можуть надати послуги по зберіганню, транспортуванню зерна, тільки зростатиме, так?

– Так, хоча великі агропідприємства і постійно будують нові елеватори, проте це відбувається не так швидко, і вони не завжди можуть задовольнити потребу в зберіганні, особливо в активну фазу сезону, коли важлива кожна хвилина приймання нового урожаю.
З іншого боку, відносно невеликі фермери, які мають 2-3 тис. га землі, не бачать сенсу споруджувати потужні елеватори: бо це серйозна інвестиція і має сенс, лише коли поряд є залізнична гілка. А ставити «банку», аби це просто зберігалось, – економічно не завжди доцільно, простіше завезти на наші елеватори, зберегти, а ми допоможемо його і продати, і проекспедитувати – спектр послуг нашої компанії достатньо широкий.

А наскільки висока конкуренція у цій ніші сервісних послуг в Україні?

– Конкуренція серед аналогічних компаній жорстка в нашому регіоні, але і потреба у них висока. Тому кожен клієнт обирає собі «до смаку».

Про елеваторні тренди та підрядників

Як би Ви охарактеризували стан елеваторної справи в Україні на сьогодні? Які тренди прослідковуються?

– Якщо коротко, то я би вжив фразу «постійний розвиток». Що стосується технічного боку справи, то як таких змін мало, єдине, що всі технології стали більш досконалими, вийшли на новий рівень. Втім, процеси на елеваторі змін не зазнали – починається все з ваг та лабораторії, а закінчується складуванням із подальшим відвантаженням на залізничний чи автотранспорт. Так, все стало більш комп’ютеризованим, постійно з’являється нове програмне забезпечення, більше піклування про безпеку праці людини, більш якісне зберігання зерна.
Що стосується економічних чинників, і взаємин між елеватором, контрагентом, експортерами та портами, то тут все змінилося глобально. Якщо раніше елеватор приймав спочатку ранні зернові, розвантажувався, і потім завантажувалися пізні зернові, й далі чекали до наступного сезону, то тепер ринок диктує елеваторам високу оборотність – 3–6 «оборотів» зерна за сезон у елеваторі. І тут потрібно налагодити роботу таким чином, аби все працювало безвідмовно: і не тільки з точки зору технічної, а й суто маркетингової – працювати із контрагентами, фермерами, менеджерами відділу закупівель, експортерами. Сьогодні мати елеватор – це не просто утримувати «банки», це вміти правильно ними розпоряджатись.

Ви підкреслили, що з технологічної точки зору нові елеватори стали більш технологічними, втім проблеми із тим, що в країні подекуди руйнуються силоси, це не знімає. Прокоментуйте цей момент.

– Це елементарна халатність і небажання ретельно підібрати підрядника для робіт. І річ навіть не у бажанні зекономити – це якраз нормально для будь-якого грамотного керівника. Проте якщо Ви економите на гарних проектувальниках та фундаментах, останні зрештою руйнуються – не витримують вагу силосу і зерна, що в ньому знаходиться. Підприємці не до кінця розуміються на темі, хочуть зекономити і купують силоси, що не розраховані на наші погодно-кліматичні умови, вітрові та снігові навантаження. Тому нічого дивного, коли силос складається, неначе картковий будинок. Потрібно виважено підходити до вибору підрядників, домовлятись із ними, можна зробити тендер на поставки обладнання і тоді при великому замовленні реально отримати навіть 15–20% знижки.

Яким чином обирали собі підрядників для спорудження елеваторів?

– Уже десять років постійно працюємо із компанією KMZ Industries. Історія нашої роботи розпочалась досить оригінально – тодішній директор підприємства почув про те, що ми починаємо працювати у Христинівці, і запропонував нам викупити сушарку, яка знаходилась у лізингу підприємства і за неї власники не платили. Тож ми отримали хорошу сушарку за дуже привабливою ціною.
У нас на той час були три конусних силоси по 500 тонн кожен, і KMZ Industries запропонувала придбати ще два, по 4000 тонн кожен. Ми погодились, і співпраця виявилась успішною – тож зараз основна частина обладнання на нашому підприємстві саме виробництва KMZ Industries.

Тож змінювати партнерів, я так розумію, Ви не збираєтесь?

– Шукати кращого – це нормально. Проте як тільки ми пробували налагодити співпрацю з іншими компаніями аналогічного профілю, виявлялось, що KMZ Industries у будь-якому разі краще за ціною та якістю, більш гнучка за умовами розрахунків та оперативністю виконання робіт.Наші перші два силоси 2010 року будівництва до сих пір стоять, і нічого з ними не трапилось. Незважаючи на те, що по 5-6 разів на сезон завантажуються та вивантажуються, – вони в ідеальному стані. Ми орієнтовані на концепцію «сухого порту» – тобто багато приймаємо і чимало відвантажуємо зерна. Тому в нас дуже високі вимоги щодо сушіння і приймання зерна – все має бути максимально надійним, працювати як годинник.

Підприємці нарікають на cуттєву нестачу залізничного транспорту для перевезення зерна з елеваторів. Наскільки для Вас ця проблема є гострою цього сезону?

– Глобально ситуація на залізниці дуже погана, більшість зерновозів у жахливому стані й знаходяться на ремонті, що створює постійну проблему логістики. Обсяги не встигають виїздити за межі елеваторів, контракти не виконуються. Щоб Ви зрозуміли, частина наших елеваторів стоїть завантажена просто під зав’язку, і саме через проблему із транспортом.

А купувати власні зерновози не збираєтесь?

– Займаємося цим – думаємо, рахуємо. Чи купимо цього сезону – поки що не готовий про це говорити.

Про особисті підходи до бізнесу

За яких умов та у якій обстановці Вам працювати найкомфортніше та чому?

– Знаєте, за своєю природою я жайворонок, і найкраще мені працюється зранку – можу гори звернути. Але робота диктує свої умови, тож у робочому режимі – майже цілодобово. Іноді здається, що я навіть живу з телефоном у руці, тим не менше мені такий ритм імпонує.

Тобто балансу між робочим та особистим досягти не вдається?

– На жаль, ні – я цьому тільки вчусь. А поки що поєдную одне із іншим. Робочого поки що набагато більше, десь 85%.

Якщо маєте невдачі, то яким чином змушуєте себе працювати надалі?

– Які невдачі, Ви про що? Так, бувають складнощі, але немає такого, аби не вийшло: просто певні задачі потребують більше часу. Якщо потрібно зробити, то це має бути зроблено – потрібно докласти сили, підключити інших людей, якщо сам не впораєшся. Слава Богу, зараз у мене в команді є люди, які можуть допомогти, підстрахувати. А от коли починав працювати, зі мною у команді було лише два працівники, зараз – більше 300.

До речі, як Вам вдається знаходити людей в команду? Мотивуєте їх працювати на результат?

– Багато із тих, хто працює зі мною зараз, «виросли» на цьому підприємстві. Яскравий приклад – хлопець, який прийшов до нас просто вантажити вагони, потім став механіком, далі старшим механіком. А сьогодні він – заступник директора по оперативній роботі «Вороновицького ХПП» і показує чудові результати.

Які плани ставите у своєму напрямку роботи компанії та перед собою особисто на поточний рік?

– Все просто і складно водночас. Потрібно більше концентрації, уваги до деталей та процесів. Зараз чимало моментів, які потребують уваги, бувають помилки працівників – і якщо вони допущені, то я приймаю їх, зокрема, і на власний рахунок.

Що найбільше заважає у роботі і заважає відчувати себе комфортно? Із якими проблемами доводиться стикатись найчастіше і чому?

– Нічого не заважає – моя робота найкраща.

До речі, а чи плануєте Ви працювати у своїй компанії ще 10 років чи більше? Якою Ви її бачите у майбутньому?

– Без вагань відповім – так! Я бачу її, як мінімум не гіршою, ніж зараз. Планів та проектів у нас дуже багато, і усі вони – амбіційні, тож роботи мені вистачить на роки вперед.

Оригінал статті опублікований на agravery.com