Урожай кукурудзи у 18 т з гектара потребує оперативної доробки — власна сушарка заощаджує кошти

28.04.2025

Поки в агрогалузі точаться дискусії, як досягти оптимальних врожаїв та найвищої рентабельності, ми розповімо про вінницького ювеліра. За кілька років він зробив кукурудзу справжньою королевою своїх полів, на якій тепер тримається економіка господарства. Для королеви — все найкраще: спеціально розроблена технологія вирощування, інтенсивні гібриди, відповідна техніка і — вишенька на торті — елеватор, збудований спеціально для сушіння культури та здешевлення доробки зерна. Якість отриманої продукції — експортна.

Точність — риса королів

Це чиста правда: Володимир Ткаченко, нині директор та власник ФГ «Хліб-Агро» із Вінниччини, почав займатися кукурудзою півтора десятка років тому. До того він вирощував цукрові буряки та виготовляв ювелірні вироби. Огранювання діамантів потребувало точності та ретельності — ці звички переніс і на сільське господарство. Зацікавившись вирощуванням качанистої, не став покладатися на досвід сусіда — звернувся із запитаннями до науки. Спираючись на міжнародну практику кукурудзівництва та компетентні поради вітчизняних науковців, розробив власну технологію вирощування кукурудзи для своєї кліматичної зони — півдня Вінниччини, де щорічно випадає 300‒500 мм опадів.

Нині господарство на своїх 500 га площі вирощує кукурудзу, пшеницю та соняшник. Основна культура — кукурудза, яка сторицею віддячує господарям за добрий догляд: шляхом оптимізації площі живлення, освітлення та рівномірності сходів фермер отримує до 18,6 т зерна з гектара.

За густоти 70 тис./га і міжряддя 70 см, які нерідко практикують вітчизняні сільгоспвиробники, на думку фермера з-під Гайсина, конкуренція між рослинами зростає — качан дрібнішає. А на 55 см усе врівноважено, навіть у посуху — 8–10 т/га. Тому вибір міжряддя та точність висіву — ключ до прибутку.

— Оптимальна густота посіву 65 тис. рослин/га при міжрядді 55,88 см (22 дюйми) забезпечує відстань між насінинами 28–30 см, що створює ідеальну зону живлення. Навіть за мінімального внесення добрив (200 кг карбаміду — 92 одиниці азоту) рослини формують повноцінні качани. Головне — правильна розкладка і якісна підготовка ґрунту, — ділиться досвідом Володимир Ткаченко.

Оранку господарство застосовує лише за потреби — раз на 3–4 роки. У пріоритеті — мінімальний обробіток, збереження вологи та уникнення ущільнення посівного ложа. Перед сівбою — один прохід пружинною бороною. Техніка на широких шинах (710 мм), щоб зменшити тиск.

Якщо сівалка працює неправильно, коренева система рослин може формуватися вздовж борозни і мати форму так званого «ірокеза». Щоб уникнути цього, фермерське господарство придбало сівалку Horsch Maestro 11CX з автономною гідросистемою, автоматичним відключенням секцій та контролем притискної сили, розроблену за індивідуальним замовленням.

— Ми побачили великий сенс у капіталізації виробництва кукурудзи й розуміємо, що придбання правильної одинадцятирядної сівалки — дуже важливе та правильне рішення. Але техніка — це ще не все. Необхідно вміти нею користуватися: знати, як тиск сошника впливає на заглиблення в різних умовах, як працюють прикочувальні колеса тощо.

Важлива стабільність сходів — кукурудза має з’явитися одночасно. Бо якщо одна випереджає іншу — врожайність падає.

— Аграрій повинен добре все продумувати, бо помилки дорого коштують. Нові технології — це добре, але не завжди вони підходять. Не можна просто так впроваджувати все підряд. Кажуть, що щось почне працювати через 5–6 років, а де ви будете за цей час, якщо без урожаю? Сенс агровиробництва — в отриманні прибутку.

Цьогоріч у господарстві засівають поля рівними частинами: по 200 га кукурудзи, соняшнику та пшениці. Діабротика надокучає.

— Сію зазвичай так: три роки поспіль кукурудза, потім соняшник, після соняшнику — пшениця. Тобто маємо п’ять культур, але три роки підряд — кукурудза. Через це і маємо справу з діабротикою. Сівозміна — найкращий варіант боротьби з нею, але я її не дотримуюсь строго, бо елеватор у нас побудований під кукурудзу. Відповідно, я не можу не сіяти її. Вчуся на кукурудзі заробляти, і, відповідно, навчився боротися з діабротикою.

Щодо майбутнього урожаю, каже господар, гадати про нього не варто — занадто багато різних чинників впливають на кінцевий результат, адже сільське господарство — це виробництво просто неба. Найменша урожайність кукурудзи, яку отримали у найпосушливіші роки, як зауважує фермер, становила 80 ц/га.

— Всі ми під Богом ходимо, як буде, важко сказати, але плануємо не меншу урожайність мати цьогоріч — все для цього робимо. Нині ніяких проблем ні з добривами, ні з ЗЗР немає, якщо господарство платоспроможне. Працюємо, сподіваємося на найкращі результати. 

Власна сушарка — це вигідно

Якщо раніше у господарстві вирощували ранньостиглі гібриди й збирали зерно з вологістю приблизно 14%, яке не потребувало доробки і зберігати яке можна було без додаткових затрат, то з інтенсивними високоврожайними гібридами, завдяки яким рентабельність рослинництва суттєво зростає, все інакше.

З одного боку, це значно вигідніше: високотехнологічні гібриди за достатнього зволоження, правильного догляду, захисту та живлення дають неймовірно високі врожаї.

— В урожайні 2016 та 2018 роки збирали до 20–25 т/га. Гарні опади, доступні добрива — високі врожаї. Це дало можливість купити якісну техніку. У ті роки вихід на круг становив 145–192 ц/га — дуже серйозні цифри в грошовому еквіваленті.

Однак зібране насіння потребує досушування. А це, як було у 2022‒2023 роках, коли ціни на газ підскочили в рази, а на продукцію скотилися нижче нікуди, може призвести й до серйозних збитків.

У 2022 році, наприклад, зерно зібрали з показником вологості майже 28%. На найближчому елеваторі досушування тонни врожаю обійшлося по 200 грн за процент. Господарство влетіло в добру копієчку. Реалізувати ж його в той час можна було по 4700‒5300 грн/т. Словом, економіка культури не склалася. Але відмовлятися від качанистої було б хибним кроком, вважає фермер. Кукурудза дає аграріям такі можливості, яких не дає жодна інша культура, каже Володимир Ткаченко. Зважилися замкнути цикл.

— Гібриди з більшим ФАО інтенсивніші — вони пізніші й гірше віддають вологу. Для цього й потрібна своя сушарка. Бо сушарка — це незалежність, — переконаний Володимир Ткаченко. — Так, це витрати, але я і мій син, з яким разом господарюємо, любимо кукурудзу, живемо нею. Тому вирішили: треба будувати елеватор. Порівняймо наші витрати на доробку в посередника та вже на власному елеваторі. У 2022 році на сушіння зерна у посередника й логістику ми витратили три мільйони гривень. Газ останніми роками коштував від 12 до 38 грн за куб, у 2023 році — 51. Дорого? Так. Але у тому ж 2023-му ми заплатили за нього мільйон триста тисяч гривень і порівняно з витратами на доробку у посередника відразу ж виграли два мільйони на тій самій кількості зерна. Проєкт власної сушарки обійшовся лише вп’ятеро дорожче, ніж річні витрати на доробку в підрядника. Вважаю, що така довгострокова інвестиція у власну зерносушарку однозначно вигідна.

Планування, виробництво, монтаж та запуск елеватора здійснив найбільший вітчизняний виробник KMZ Industries. Відома європейською якістю обладнання та виконанням робіт, а також увагою до потреб аграрія компанія повністю перейняла на свої плечі турботу про будівництво елеватора для фермерського господарства.

— Мене переконала саме економія енергоносіїв. Сушарка утеплена спеціальною мінеральною ватою, з частковою рекуперацією — тепле повітря, яке йде на викид, починає підігрівати зерно. Тож урожай не відчуває стресу — зерно поступово нагрівається і вже теплим потрапляє в зону сушіння. Цю систему я сам собі розробив — і щодо транспорту, і щодо сушіння — аж до пальника. Приємно, — радіє плідній співпраці сільгоспвиробник, — що компанія з великою увагою поставилася до наших потреб, фахівці втілили мої ідеї в проєкт, технологічно відточивши всі процеси, виготовили та встановили елеватор. Ми повністю поклалися на KMZ Industries, і вони не підвели.

На своєму зерносушильному комплексі у Вінницькій області фермерське господарство використовує зерносушарку Brice-Baker продуктивністю 14 т/год (по кукурудзі) з рекуперацією та пилопригніченням, за добу у господарстві обробляють в середньому 300 т кукурудзи; у процесі залучені два конусні силоси місткістю по 200 т і один на 300 т; продуктивність транспортного обладнання — 50 т/год. Високу вежу, майже сорокаметрову, усміхається господар, далеко видно. На тридцяти сотках не дуже розбудуєшся по горизонталі, то й росли вгору. Поставили три норії, щоб була можливість одночасно приймати, сушити й відвантажувати зерно. Все обладнання автоматизоване, ним управляє син Володимира Ткаченка Дмитро.

— У мене навіть уявлення не було, як це має працювати, а фахівці KMZ Industries усі виробничі процеси вивели на монітор, — розводить руками Ткаченко-старший. — Оператор керує роботою всього елеватора зі свого робочого місця.

— Сушіння, певною мірою — це лотерея, — доповнює батька Дмитро Ткаченко, агроном та оператор газового елеваторного обладнання. — Треба постійно слідкувати. Якщо вологість велика — від 28% до 30%+, ― багато хто сушить за кілька циклів: спершу до 22%, а потім ще раз. Дуже дорого виходить. Ми сушимо один раз. Насіння стає склоподібне.

Якість зерна — відповідно до вимог, які виставляють експортери. Продають продукцію фермери просто з елеватора: порахували, що возити на великі відстані їм невигідно. За потреби зберігають готову кукурудзу у складах загальною потужністю понад 4 тис. тонн, але у планах побудувати ще два силоси по 2 тис. тонн кожен.

Багато нині говорять про використання альтернативних видів палива, але для ФГ «Хліб-Агро» із Вінниччини пелети чи інші різновиди горючих матеріалів, що можуть замінити газ, не є дуже привабливими. Оскільки у господарстві немає власних відходів, які можна було б використати для спалювання, у нову залежність — від постачальників — аграрії потрапляти не хочуть.

Як обирали зерносушарку

Перед тим, як звертатися до виробника елеваторного обладнання, фермери поїздили, подивилися, як працюють сушарки в інших господарствах, дослухалися, як відгукуються колеги про стиль роботи підприємств та якість виконання замовлень. Дізналися, що встановлені у сусідів Brice-Baker від KMZ Industries зарекомендували себе добре, та й на якість обслуговування нарікань не почули, що було особливо приємно. Слава, як кажуть, поперед тебе біжить…

Окрім повного та якісного сервісу, наданого компанією-виробником, фермери, звичайно, брали до уваги й виробничі характеристики обраного обладнання. Зорієнтуватися у розмаїтті варіантів було нелегко, але з допомогою фахівців, переконаний Володимир Ткаченко, вдалося знайти ідеальну комплектацію для їхнього невеличкого фермерського господарства.

Додаткова перевага вітчизняного обладнання

Перезапуск Державної програми часткової компенсації вартості сільськогосподарської техніки й обладнання вітчизняного виробництва ― це додатковий плюс до роботи з вітчизняним виробником. Це абсолютно реальний механізм, каже голова фермерського господарства.

— Ми подали документи на компенсацію вітчизняного обладнання — і отримали її. Якщо ти щось виробляєш, потребуєш оновлення виробничих потужностей — неважливо, велика чи мала компанія — головне, щоб працювала в правовому полі, якщо звертаєшся за держпідтримкою, то отримуєш її навіть у такі тяжкі часи, як зараз.

У майбутньому в господарстві планують нарощувати елеваторні потужності, зокрема, збудувати ще два силоси-двотонники або кілька маленьких. Теж сподіваються на державну підтримку. І не мають жодного сумніву, якого виробника елеваторного обладнання оберуть для розширення елеваторного комплексу: це буде KMZ Industries — компанія, на яку можна покластися.  

GrowHow.in.ua