«Курси для керівників та операторів зерносушарок»: акцент на безпеці процесу та особливостях культур

25.02.2022

Слухачі навчалися теоретично, а практичні заняття відбувалися на діючих зерносушарках різних виробників. Проте навіть і теорія не була сухою: тут обговорювали лише насущні питання.

Безпека зерносушарки понад усе

«Серед слухачів були переважно досвідчені спеціалісти, і звісно, базовими речами щодо зерносушіння їх не здивуєш, з ними вони вже добре знайомі – говорить Олександр Підпомога, інженер з пусконалагоджувань та випробувань KMZ Industries, досвідчений майстер-зерносушарник, який був одним із викладачів школи від імені нашого заводу. – А от питання безпеки було актуальне: навіть під час теоретичної частини запитували, як, наприклад, розвантажити зерносушарку в аварійній ситуації та загалом про алгоритми запобігання  аваріям».

Пильнуємо не лише пожежі

«Якщо йдеться про безпеку зерносушарок, то це не лише пожежна та вибухобезпека, як традиційно прийнято вважати, – наголошує Роман Штельмах, директор департаменту клієнтського сервісу KMZ Industries, який присвятив цьому питанню окрему доповідь в рамках школи. – Це і екологічність рішення, і харчова безпека, і зрештою навіть податкові зобов’язання перед державою, які, зокрема, регулюються екоподатком для аграрної сфери».

Попередити доцільніше, ніж ліквідувати

Станом на 2019 р. Україна – четверта в Європі за кількістю смертей через забруднення навколишнього середовища. Тож екологічність зерносушіння – сьогодні не останнє питання на порядку денному.

«Із кожним роком Україна іпмлементує все більше європейського законодавства, і вимоги щодо екологічності зерносушіння будуть лише посилюватися, – прогнозує Роман Штельмах. – Сьогодні експлуатація зерносушарки для елеваторів дозволена лише після отримання Дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами. І навіть якщо елеватор здійснює заміну зерносушарки на нову, проводить її розширення  або додавання нового пилоутворюючого  обладнання , то мусить провести інвентаризацію всіх джерел викидів заново і на підставі цієї інвентаризації повторно пройти ту ж процедуру для отримання нового Дозволу. Тому при придбанні зерносушарки важливо звертати увагу на наявність систем пилопригнічення та аспірації, на рівень викидів пилу, та чи підтверджені заявлені виробником показники незалежними випробуваннями».

Безпека харчових продуктів: на кону – здоров’я та життя

Питання безпеки харчових продуктів, особливо із впровадженням НАССР, все частіше порушується елеваторною спільнотою. Із його актуальністю одностайно погодилися й учасники школи.

«Працюючи на зерносушарці, спеціалісти мають запобігати іще одному, справді небезпечному фактору – утворенню грибів, – акцентує Роман Штельмах. – Сам по собі «грибок» не становить небезпеки, а от продукти його життєдіяльності – мікотоксини – більш ніж небезпечні для здоров’я та життя людини, якщо містяться в харчових продуктах, таких  як зерно».

Причому спеціаліст наголошує: боротися із проблемою насправді набагато складніше, ніж прийнято вважати. Тож краще її попередити.

«Недостатньо сухе та (або) пошкоджено зерно, висока вологість і відповідна температура – і ось уже створено ідеальні умови для розвитку цвілевих грибів, – говорить Роман Штельмах. –  Якщо маємо вже заражене зерно, то основна рекомендація, яку дають, – пропустити його через зерносушарку. Але насправді це лише зупинить процес розвитку цвілі, але не знищить мікотоксини: температура їх  плавлення  169 ⁰С,  а такі високотемпературні режими  не використовують  в  сучасних сушарках. Тож єдиний вихід – запобігти таким явищам: не створювати сприятливих для розвитку грибів умов і забезпечувати належну гігієну обладнання».

Нюанси сушіння: кожна культура особлива!

Саме нюансам сушіння кожної культури окремо була присвячена значна частина курсу. І тут в нагоді особливо ставав значний досвід викладачів.

«Наведу один приклад із багатьох, випадок щодо сої – говорить Олександр Підпомога. – Під час практичної частини на елеваторі до мене підходили учасники, розповідали, що під час сушіння саме цієї культури у них витрачається дуже значна кількість газу на тонно-процент (вони сушать до 8%, 12 годин зберігають у хоперах і потім подають на переробку). Зрозуміло, просили поради, як оптимізувати процес.

Дійсно, до 16% соя сушиться досить добре. Із 16% до 12% – вже повільніше. А вже до 8% – дуже повільно. Бо волога – вона у білку, якого тут аж 40%, а при цьому щільне зерно сої ще й має низьку вологовіддачу.

Тож я дав практичну пораду: «прибрати» зону охолодження, проводити сушіння в максимальному нагріванні за допустимими показниками для цієї культури, далі тепле зерно скидати в хопер і одразу ж, не затримуючи, подавати на переробку в екструдер. Це прискорить їм процес і зекономить енергоресурси».

Плюси сушильного обладнання: у кожного виробника – свої

Мали можливість виробники і озвучити та продемонструвати вагомі переваги свого обладнання – причому на реальних об’єктах і на вже діючому обладнанні.

«Я, зокрема, акцентував: наші Brice-Baker сушать при більш низьких температурах порівняно із сушарками інших виробників, – говорить Олександр Підпомога. – Цього вдається досягти за рахунок потужних вентиляторів, які забезпечують більший обсяг агента сушіння. А це у свою чергу забезпечує більш ощадне поводження із зерном і економію енергоносія».

Акцентували доповідачі на перевагах обладнання і в царині автоматизації.

«На сьогодні серед представлених сушарок в Україні у Brice-Baker – найбільша інформативність управління для користувача, – переконаний Олександр Підпомога. – Переважна більшість виробників, наприклад, ставлять «спарену» зернову термометрію і термометрію агента: тож по всіх датчиках виводиться лише середній показник, а якщо якийсь датчик виходить із ладу, то виходить із ладу і вся система. У нас же в базовій комплектації більша кількість датчиків, до того ж, кожний датчик відповідає сам за себе і дуже інформативно відображений на моніторі. Таким чином ми бачимо температуру зерна по всій шахті і оператор своєчасно може зреагувати в ситуації перевищення чи пониження показника в будь-якій точці сушарки».

Оригінал статті опубліковано на сайті Agroreview.com