ProСушка: Як сушити нішеві культури

30.08.2021

У черговій серії спецпроекту ProСушка розповідаємо про досвід сушіння нішевих культур. Одна з найбільш поширених із них – горох. Нюансами сушіння цієї бобової культури поділилися фахівці «Вільногірського елеватора» компанії G.R. Agro, а також представники KMZ Industries.

Нішеві культури відвойовують землі у кукурудзи та соняшника

Тенденція, коли виробники скорочують площі під традиційними культурами і вибирають більш маржинальні нішеві, помітна і стабільна не тільки в Україні, а й в усьому світі. І причин цьому багато.

«Нішеві культури для аграріїв – я б сказав, це подушка безпеки, – говорить Руслан Демчук, регіональний менеджер компанії KMZ Industries по Черкаській і Кіровоградській областях. – По-перше, додатковий прибуток: на внутрішньому ринку цей сегмент користується значним попитом і потрапляє в розділ так званих здорових продуктів, де рентабельність по деяких позиціях може досягати рекордних відсотків. Друге і, мабуть, найголовніше – великий попит на нішеві культури, зокрема на зернобобові, на міжнародних ринках (першими за популярністю тут, як відомо, горох і квасоля)».

Є й інші, «нефінансові» аргументи «за».

«Серед них – можливість вирішувати багато агрономічних проблем: страхуватися від посухи, пересівати такими культурами загиблі озимі тощо. А ті ж бобові, наприклад, допомагають урізноманітнити сівозміну і трохи стримувати вовчок соняшниковий. А крім того, позитивно позначаються на земельному ґрунті, маючи здатність відновлювати його родючість, що також важливо в аграрному бізнесі», – говорить Руслан Демчук.

Значну роль в цьому процесі посідають і зміни кліматичних умов, в останні десятиліття видимі навіть неозброєним оком.

«Є всі підстави вважати, що в частині регіонів традиційні культури поступово будуть давати все менше вигоди. Зокрема, та ж вологолюбна кукурудза і навіть соняшник. Тому аграрії починають вже сьогодні потихеньку підшуковувати альтернативу їм», – уточнює Руслан Демчук.

Особливі культури – особливе і ставлення

Щоб освоїти «нішу», в першу чергу потрібно освоїти ефективну технологію її вирощування і забезпечити якісний посівний матеріал, стверджують фахівці. Не менш важливо вивчати і враховувати нюанси підробітку таких культур: в цьому плані вони, як правило, досить чутливі.

«Сушити зерно нішевих культур найкраще при м’яких режимах на шахтних сушарках. При сушінні проса, наприклад, температура його нагрівання повинна бути не вище 40 °С, – розповідає Владислав Переходько, керівник регіонального представництва компанії KMZ Industries по Чернігівській області. – Зерно цієї культури має щільну оболонку і знижену шпаруватість. Між оболонкою і ядром є повітряний зазор, який перешкоджає теплопередачі, – тому тепло концентрується на оболонках проса, що при підвищених температурах призводить до їх розтріскування. Так само і насіння льону: воно містить багато високонасичених жирних кислот, тому тут також надзвичайно важливо контролювати температуру маси насіння в процесі сушіння і не допустити перегрівання».

Крім чутливості до високої температури важливо враховувати і ряд інших важливих нюансів.

«Ось зерно ще однієї нішевої культури – вівса завдяки великій шпаруватості добре сушиться. Але через небезпеку самозаймання насіннєвих і плодових плівок його все одно не можна нагрівати до температури вище 50 °С. Так само і гречка – добре піддається сушінню, однак через нерівномірність дозрівання і, як правило, велику засміченість зернової маси гречка часто зігрівається. Тому після збирання очищати і сушити її треба негайно. І робити це теж найкраще при м’яких режимах на шахтних сушарках, – говорить Владислав Переходько. – І, нарешті, найбільш «термостійка» нішева культура – жито. Її зерно має товсту оболонку, що уповільнює випаровування з нього вологи. Тому нагрівати це продукт можна до 60 °С».

Із сушінням різних нішевих культур відмінно справляється зерносушарка Brice-Baker, акцентують фахівці KMZ Industries.

«Brice-Baker виробництва KMZ Industries – універсальна шахтна зерносушарка, яка працює з усіма видами культур, в тому числі з нішевими, – пояснює Владислав Переходько. – Конструкція коробів зерносушарки (трьохкутового перегину, рівномірного перетину з внутрішньою перегородкою розподілу повітряного потоку) перешкоджає виникненню застійних зон і сприяє рівномірності просушки – це особливо цінно при роботі з нішевими культурами: адже температура агента сушіння для нішевих культур повинна бути, як правило, невисокою, тому надзвичайно важливо забезпечити ефективний розподіл повітряного потоку через сушильну масу».

Brice-Baker автоматизована, що дозволяє здійснювати контроль вологості зерна, а також контроль температури маси насіння в процесі сушіння, про важливість якого говорилося вище.

«До того ж, в ПЗ Brice-Baker включені вже готові рецепти сушіння – це значно полегшує експлуатацію зерносушарки і рутинну роботу оператора», – додає Владислав Переходько.

Досвід «Вільногірського елеватора»

На «Вільногірському елеваторі» в сезон приймають 2–5 тис. тонни гороху. У загальній масі зернових і олійних, які проходять через елеватор, це невелика частка, проте з культурою тут працюють дуже «ніжно».

«Вільногірський елеватор»:

• Потужності одночасного зберігання – 29,4 тис. тонн
• Підлогове зберігання
• Зерносушарки ДСП-50 і ДСП-32
• Сепаратори БСХ-100
• Потужність приймання зерна – 3600 тонн на добу
• Потужність відвантаження зерна – 1200 тонн на добу на автовідвантаженні та 1900 тонн на добу на залізничний транспорт

Весь процес роботи з горохом на елеваторі починається з визначення якості привезеної партії. У лабораторіях проводять аналізи на базові показники, для гороху – це волога та сміття.

Горох:

• Базові показники вологості – 14%
• Базові показники сміттєвої домішки – 2%
• Зернова домішка для 1 типу – 2%
• Зернова домішка для 2 типу – 4%
• Зараженість шкідниками – не допускається

Для того щоб визначити засміченість гороху, в лабораторії елеватора проводять стандартну процедуру – розбір наважки на розбірний дошці. А ось вологість гороху на «Вільногірському елеваторі» визначають відповідно до ДСТУ за допомогою сушильної шафи.

Розмелені боби гороху висушують у сушильній шафі. Після цього обчислюють різницю в масі наважки до сушіння і після нього, результат переводять у процентне співвідношення.

Як розповіла начальник ВТЛ «Вільногірського елеватора», горох залежно від призначення, а також кольору насіння поділяють на типи і підтипи.

Існує два типи гороху: продовольчий і кормовий. У свою чергу продовольчий буває двох підтипів – жовтий і зелений.

«У кожному підтипі має бути другого типу не більше 7%. Якщо це підтип зеленого гороху, то там повинно бути жовтого гороху не більше 7%, і навпаки. А ось кормового гороху в продовольчому не повинно бути більше 1%, інакше автоматично цей продовольчий горох переходить в клас кормового», – пояснює фахівчиня.

За її словами, при роботі з горохом дуже важливо правильно визначити зараженість культури. Найнебезпечніший з усіх шкідників для гороху – це брухус, або горохова зернівка. Личинка цього жука виїдає внутрішність горошини, залишаючи оболонку. Визначити зараженість цим шкідником тільки візуально неможливо, тому в лабораторії при проведенні аналізів на засміченість і зараженість наважку гороху розрізають за допомогою скальпеля. Таким чином, визначається кількість заражених насінин.

Ще один шкідник гороху – горохова плодожерка, або листовійка. Вона об’їдає горошини ззовні. За вимогами до експортних партій заражених бобових бути не повинно, тому лабораторія ретельно стежить за цим показником.

«Складність виявлення прихованої форми зараженості і пошкодженості в тому, що це займає багато часу. Порізати 100 грам гороху – це дуже довго і не так просто. А якщо разом із горохом елеватор приймає паралельно інші культури (елеватор одночасно може приймати три культури, прим. ред), то, звичайно, це додає нам турбот. Але ми справляємося із цими завданнями», – каже Наталя Халепа.

Що стосується домішок, то, за словами начальниці ВТЛ «Вільногірського елеватора», в їх Дніпропетровському регіоні часто зустрічаються насіння дурману, лозного молочаю і інших карантинних бур’янів.

Очищення гороху

Перед сушінням на «Вільногірському елеваторі» горох проходить очищення. Відбираються великі домішки і якщо є зовсім небагато – дрібні сміттєві домішки карантинних бур’янів.

«Якщо трапляється насіння дурману, то відібрати його можна ситом розміром комірок 3–3,5 мм. На жаль, повністю ця домішка не відбирається. Якщо ж поставити сита крупніше, у відходи разом із дурманом потрапить битий і дрібний горох. Тому якщо ми визначаємо більшу частку дурману в партії (більше 1%), намагаємося такий горох не брати. Все по ДСТУ», – пояснює начальниця ВТЛ.

Якщо ж засміченість в межах норми і немає карантинних бур’янів, то на елеваторі використовують верхні сита з комірками 10,0, нижні з розміром комірки 2,5.

Кількість проходів залежить від сміття. Якщо засміченість до 5%, горох очищається за один раз. Велику засміченість прибирають за два проходи.

«Як правило, горох до нас йде злегка вологий, тому справляємося з очищенням до сушіння. Але якщо горох буде дуже вологий, тоді доведеться чистити двічі. Хоча в нашому регіоні це нонсенс, тому що, як правило, горох йде сухий або злегка вологий. За один прохід сушки ми встигаємо його висушити, за один прохід сепаратора встигаємо до сушки очистити», – розповідає директор елеватора Олександр Крат.

Він додає, що вологий горох простіше підробляти, він не так травмується і не розтріскується.

«На одній із робочих веж у нас встановлені каскадом – один над одним – сепаратори БСХ-100. Тобто якщо потрібен подвійний підробіток, ми пропускаємо зерно через два сепаратори каскадним методом. Сепаратори можуть працювати як послідовно, так і паралельно», – пояснює керівник.

Сушіння гороху

Горох, як і будь-який інший продукт, має свої нюанси сушіння, які залежать від особливостей цієї культури.

«Зерно гороху, як і інших бобових, порівняно із зерном інших культур містить більше білка, – розповідає Руслан Демчук. – Воно більше за розміром, сухе, щільне, має структурно відособлені оболонки, а тому і меншу поверхню випаровування – а це в свою чергу знижує вологовіддачу. Вся теплота витрачається в основному на нагрівання насіння, а не на випаровування вологи. При цьому поверхня зерна швидко зневоднюється, а центральна частина зернівки залишається вологою. Тому при застосуванні інтенсивних режимів сушіння розтріскуються насіннєві оболонки».

Насіння гороху необхідно сушити так, щоб швидкість випаровування вологи з поверхні зерна не перевищувала швидкість переміщення вологи з центру зерна до його поверхні. Інакше нерівномірне висушування різних частин зерна призведе до їх нерівномірної усадки, за якою послідує розтріскування зерен, пояснює фахівець.

«Під час сушіння насіння гороху з надлишковою вологістю особливо важливо стежити за температурою теплоносія і часом обробки, – звертає увагу Руслан Демчук. – При вологості насіння 16–19% температура теплоносія не повинна перевищувати 40 °C ».

Для сушіння зерна бобових в основному використовують шахтні сушарки. Рекомендовано видаляти за один пропуск 3-4% вологи. Бобові обов’язково сушать із відлежуванням. Ефективна також сушка бобових активним вентилюванням.

«Конструкція шахтної зерносушарки Brice-Baker виробництва KMZ Industries передбачає без особливих зусиль організацію зони відлежування, що важливо і в тому числі при сушінні бобових. Крім того, наша зерносушарка особливо ефективна при роботі з вологим зерном», – додає Руслан Демчук.

Залежно від умов зберігання варіюється і відсоток необхідної вологості гороху.

«Обмолочене і очищене насіння слід зберігати при вологості в межах 14-15%, хоча цей показник підходить тільки для короткострокового зберігання, наприклад, в підлогових сховищах для подальшої переробки або продажу, – говорить Руслан Демчук. – Якщо йдеться про закладання врожаю гороху в металеві силоси для тривалого зберігання, оптимальна вологість повинна бути в межах 12–14%. Так забезпечується максимально тривалий термін зберігання і мінімальне пошкодження насіння при роботі з ним».

Як сушать на «Вільногірському елеваторі»

На «Вільногірському елеваторі» дві зерносушарки – ДСП-50 і ДСП-32. Для гороху там частіше використовують ДСП-50. Її на елеваторі уніфікували – зерносушарка може сушити в потоковому режимі або в режимі рециркуляції.

Зерносушарки «Вільногірського елеватора»:

• ДСП-50 і ДСП-32. Потужність 50 і 32 т/год відповідно.
• Прямоточні шахтні сушарки безперервної дії без обмежень по вхідній вологості продукту
• Укомплектовані вологомірами із системою температурного контролю. Рекуперація агента сушіння.
• Сушильні секції виготовляються в заводських умовах. Товщина сталі короба – 1,5 мм.
• Інтуїтивно зрозуміла система управління технологічним процесом сушіння.
• ДСП-50 на об’єкті працює в режимі рециркуляції зерна.

«Біля ДСП-50 у нас встановлений оперативний бункер. У цьому бункері ми формуємо партії зерна по вологості. Це дає нам можливість комбінувати – частину сухого зерна додавати у вологе, тим самим збільшивши продуктивність сушарки», – говорить Олександр Крат.

Він пояснив, що за один прохід в ДСП-50 знімають до 6% вологості по гороху. Із висушеної партії частину бобових випускають і переміщують в склад, а частину залишають. Сухі боби змішують з вологими, відбувається перерозподіл вологи, вологий горох висушується, при цьому економляться енергоресурси і прискорюється процес сушіння. КЕП, який регулює частоту вивантаження, встановлений на 40 секунд.

«Нам не потрібно вологе зерно відразу обдавати агентом сушіння, чекати початку відділення вологи, пари і так далі, все відбувається само собою, завдяки змішуванню. Збільшується швидкість самої сушки. До того ж, якщо говорити про горох, це дає можливість сушити його в більш щадному режимі. Для гороху максимальне нагрівання бобів допускається 40–45 °C, а гранична температура теплового агента – 70–80 °C », – говорить директор елеватора.

Він підкреслює, що при сушінні гороху дуже важливо контролювати температурні режими, інакше боби розколються.

«При роботі з усіма бобовими – при сушінні, очищенні, укладанні в склад бажано вибирати найкоротші маршрути, тому що кожен ківш норії, який вдаряє по зерну, кожен короб в сушарці, через який проходять ті ж самі бобові, на жаль, призводять до травмування. Це така «тендітна» культура, яка дуже-дуже сильно травмується, і замість товарного гороху можна отримати відходи», – підкреслює Олександр Крат.

Щоб бобові не билися, на «Вільногірському елеваторі» максимально оптимізували маршрути. Склади, в які переміщують горох, знаходяться поруч із сушарками. Тут же точки відвантаження на автомобільний транспорт і на ЖД, відповідно, маршрут пересування зерна максимально короткий.

На підприємстві намагаються після просушування покласти горох у склади і більше не переміщати, щоб не травмувати боби.

Оригінал статті опубліковано на сайті Elevatorist.com