Статті та огляди

Про ситуацію із фінансуванням будівництва елеваторів в Україні

20.06.2022

Що маємо

До війни в Україні загалом нараховувалося 1200 зерносховищ загальною ємкістю 50 млн тонн одночасного зберігання. Проте майже 70% із них морально та фізично застарілі. До того ж, за даними аналітиків, країна вже мала дефіцит елеваторних потужностей у 40–45 млн тонн одночасного зберігання.

Станом на початок травня 2022 р. через війну в Україні вже втрачено 13 млн тонн елеваторних потужностей зберігання: частина зруйнована, частина – на окупованих територіях. На 8 червня 2022 р., за даними Центру досліджень продовольства та землекористування KSE Institute та Міністерства аграрної політики та продовольства України, загальна сума збитків внаслідок пошкодження або знищення зерносховищ оцінюється у 272 млн дол. США.

35% потужностей зберігання – тобто 15,4 млн тонн – що наразі залишились, не будуть звільнені для приймання нового врожаю. Таким чином, в поточному році  – восени – Україна очікує відчутний дефіцит елеваторних потужностей для зберігання врожаю 2022 р. –  10–15 млн т потужностей; це для зберігання нового врожаю.

За оцінкою Української Зернової Асоціації, станом на початок травня на українських елеваторах зберігається 25–30 млн т зерна, що значно перевищує середньостатистичні показники маркетингового року на цю дату. До початку жнив ємності елеваторів мали б вивільнитися принаймні на 50%, інакше виникне проблема із прийманням нового врожаю. Залишки минулорічного врожаю на сьогодні становлять до 20 млн т за різними підрахунками.

За оцінкою УЗА, через порти Чорного моря Україна у 2022 р. мала б експортувати близько 6 млн т на місяць врожаю минулих періодів. Наразі експорт через залізничні переходи і Дунаєм трохи перевищує 1 млн т. Тобто експорт зернових знизився у шість разів. Таким чином, через блокування чорноморських портів та неможливість експортувати весь обсяг зерна залізницею елеваторні потужності України не будуть звільнені для приймання всього обсягу врожаю зерна 2022 р.

Зрозуміло, що аграрії мають вирішити цю проблему із нестачею зерносховищ. Йдеться і про поліетиленові рукави, і про те, що врожай доведеться залишити в полі.

Чи будують наразі елеватори, і як будується?

Із оптимістичного: так, будуються. І частина з тих, хто вирішив ще до початку війни. Крім того, ще на початку травня збільшилась кількість запитів від клієнтів, які вирішили розширити свої елеваторні потужності. Ці рішення були прийняті ними саме через скорочення можливостей по швидкому відвантаженню зерна на експорт, щоб мати змогу зберігати більшу кількість врожаю у себе. Переважна їх частина – із заходу України, який на цей час менше постраждав від російської агресії та логістично ближчий до ЄС. Але можу сказати, що на кінець травня та у червні з‘явилися запити і з Одеської області, і з півночі України.

Із якими фінансовими проблемами стикаються ті, хто будує нове зерносховище, чи хотів би додати пару силосів на існуючий елеватор?

Перша проблема в тому, що із початком війни в аграріїв немає нормальної можливості залучити кредитні кошти на інвестиційні потреби (будівництво елеватора – це інвестиційні потреби).

Незважаючи на активну стимуляцію урядом фінансування, і приватні, і державні банки не поспішають надавати кредити під інвестиційні потреби. У нас є багато випадків, коли аграрії із гарним кредитним рейтингом до 24 лютого з банком затвердили ліміт на кредитування, але з початком війни банки заморозили всі ці кредитні лінії, навіть для своїх найкращих клієнтів.

Отримати у державних банках наразі кошти на посівну компанію, тобто обігові кошти, можливо. Необоротні – неможливо. Це типова ситуація  як для іноземних банків, так і для українських, у тому числі державних. З боку банків це абсолютно логічно, адже банк – це бізнес,  і під час війни ніхто не хоче видавати гроші з невідомим терміном повернення.

А друга проблема  у тому, що через брак коштів у бюджеті не підтвердили подовження Державної програми компенсації 25% від вартості українського обладнання. Програми, що працювала чудово, дуже допомагала аграріям, і вони її оцінили.

По-перше, програма держкомпенсації була простою: у збиранні документів, у процедурі, в отриманні самої компенсації. Дієва, прозора, без бюрократичних процедур – тобто ідеальна.

А по-друге, вона дозволяла зекономити аграрію. Так, по ринку майже 50% аграріїв у своїй фінансовій моделі розраховували, що ці 25% їм одразу повернуться і вони зможуть їх використати. Тож для багатьох клієнтів KMZ Industries, які уклали договори на початку року, до війни, проєкти стали по суті на 25% дорожчими.

Ми розумієм, що наразі триває активна фаза війни, тож йдеться не про сьогодення, а про майбутнє. Для розбудови цю Державну програму компенсації потрібно продовжити.

Крім того, направити її не тільки на аграріїв, які вирощують, як зараз. Потрібно розширити перелік галузей, що зможуть скористатися її умовами. Додати зернотрейдерів, які постраждали та страждають від війни; бо їм також не вистачає зерносховищ. Долучити переробників, яким також потрібно зберігати зерно для власних потреб. Постраждали усі; є ряд звернень, коли через ракети чи їхні уламки або ж вибуховою хвилею пошкоджені силоси. Тому й відновлювати потрібно багато.

Тож фінансова підтримка у вигляді грантів, кредитів від міжнародних фінансових партнерів дозволить швидко відновити на наростити українські потужності по зберіганню.

Дякую Олені Неробі та Trend&Hedge Club за організацію та запрошення на відкриту зустріч із представниками IFC для обговорення потреб у цільових програмах фінансування усіх напрямків українського агробізнесу.

Автор – Наталія Кулаковська, директорка з маркетингу KMZ Industries (Facebook, Linkedin)