Інтерв’ю з Дмитром Скорняковим, генеральним директором HarvEast, в рамках спільного проєкту компанії KMZ Industries та Agravery.com | KMZ Industries

Інтерв’ю з Дмитром Скорняковим, генеральним директором HarvEast, в рамках спільного проєкту компанії KMZ Industries та Agravery.com

Дмитро Скорняков: Краще залишитися не на найліпшій землі, але з гарною командою

Дмитро Скорняков, генеральний директор HarvEast, розповів про те, яким бачить сільське господарство у майбутньому, про інновації, підходи до вирощування нішевих культур і можливий вихід на IPO.

Які культури порадували хорошим урожаєм у цьому році, а що стало розчаруванням сезону?

— Про пізні культури говорити рано – ми в процесі збирання соняшника та кукурудзи. А урожай ранніх культур в 2020 році оцінюю як задовільний. Розчаруванням став ріпак – цю олійну посіяли на незначних площах, але отримали дуже низьку врожайність і від’ємну рентабельність.

У сівозміні HarvEast є бобові, які з них найбільш маржинальні?

— На жаль, бобові поки не можна віднести до маржинальних культур, на них вдається заробити не так багато. Але компанії вони необхідні в сівозміні для збільшення врожайності наступних культур.

На ваш погляд, наскільки великі перспективи у м’яса, яке виробляють з рослинних інгредієнтів? Як цей тренд вплине на агрогалузь?

— Я вважаю, що перспективи у рослинного м’яса дуже хороші. У розвинених країнах більшість людей вже зрозуміли, що ми вживаємо занадто багато свинини та яловичини, що, напевно, не дуже корисно для здоров’я. Це також шкодить екології і природному різноманіттю, оскільки зараз, можливо, сумарна вага корів перевищує вагу всіх диких тварин разом узятих. Тому мені подобається тенденція зростання популярності рослинного м’яса.

Як даний тренд відіб’ється на галузі в цілому? Сподіваюся, що нарешті виросте споживання і вартість бобових культур як основної сировини для виробництва рослинного м’яса. Бобові необхідні для оздоровлення ґрунту, тому це позитивний момент для планети в цілому.

Наскільки успішно компанія вирощує нішеві культури?

— Зараз ми не вирощуємо нішеві культури в загальноприйнятому розумінні цього слова. До нішевих я відношу ті, що мало представлені на світовому ринку, наприклад, просо, кіноа, гречка. Раніше у нас в портфелі були такі культури, але ми вирішили від них відмовитися. Коли в тебе велика компанія – це повинна бути машина, яка працює як чітко налагоджений механізм, як конвеєр. А нішеві культури вимагають занадто багато уваги, там маса нюансів. Я вважаю, що це варіант для більш дрібних фермерів, які можуть швидше реагувати на зміни попиту і пропозиції.

Ви не перший рік інвестуєте у зрошувальні системи. Чому обрали саме такий шлях? Чи не простіше придбати землі в регіонах з достатнім забезпеченням вологою?

— Хтось із великих інвесторів сказав, що краще дати гроші блискучій команді із середньою ідеєю, ніж середній команді з блискучою ідеєю. Ось це якраз про наше зрошення. У нас є дуже крута команда для реалізації даного проєкту – ми вирішили довірити їй гроші.

Купити землю в інших регіонах – це не найпростіший шлях для інвестора. У більшості випадків там доведеться формувати команду з нуля. Ми ж вважали за краще залишитися не на найліпшій землі, але з гарною командою. Плюс, за рахунок близькості цього активу до Маріупольського порту, у нас низькі витрати на логістику, що істотно покращує рентабельність культур.

Поширена думка, що агрокомпанії будуть більш мотивовані розвивати зрошення саме на власних землях. Ви згодні з таким ствердженням? Які ще позитивні зміни можна очікувати після того, як запрацює ринок землі?

— Я повністю згоден із цим. Вже багато разів казав про те, що інвестування у зрошення, садівництво, овочівництво, вирощування ягід можна порівняти з капітальним ремонтом житла, який ти навряд чи будеш робити в чужій квартирі своїм коштом. Тільки якщо є довгостроковий договір оренди.

Схожа ситуація і з землею – після запуску ринку інвестиції будуть більш захищені, з’являться передумови розвитку галузей, які приносять більше грошей з одного гектара, – наприклад, виноградарство і виноробство.

Іспанія за останні 20 років у десятки разів збільшила зрошувані площі. При цьому вони всю інфраструктуру побудували з нуля! Зрозуміло, що європейські гроші – це дешеві гроші. Але у нас з радянських часів є гігантський спадок систем зрошення, який країна зараз використовує не більше ніж на 3-4%.

Як ви ставитеся до технології мінімального обробітку ґрунту «no-till»?

— Технологія «no-till» в Україні вимагає грамотного підходу. Якщо займатися цим серйозно, то потрібно і поля обов’язково вирівнювати, і ґрунт спеціально готувати. Тому справжнього «no-till» в Україні обмаль. Взагалі до цієї технології ставлюся добре і вважаю, що для частини низькопродуктивних площ – це єдино можливий варіант. У нас в компанії близько 3–5% земель під «no-till». Так, це не багато, але я думаю, що більше 10% і не буде. При цьому на тих площах, де вже впровадили цю технологію, компанія почала заробляти. А раніше це були ґрунти, де ми в кращому випадку виходили в нуль по рентабельності.

 У 2019 році в інтерв’ю нашому виданню ви говорили про плани ефективно приєднати до агрохолдингу новий підрозділ у Київській області. Наскільки це вдалося здійснити?

— Приєднання київського кластера трохи затяглося. Ось коли ми прийняли рішення про те, що велика частина топ-менеджменту в київському активі буде з нашої старої команди, тоді, я вважаю, ми і наблизилися до завершальної стадії приєднання нового підрозділу. У 2021 році всі процеси, сподіваюся, остаточно завершимо.

Окремо відзначу, що інтеграція була успішною саме завдяки формуванню команди переважно з кадрів нашого першого активу. Організація праці відразу налагодилась, а це в будь-якому виробництві – найголовніше.

Компанія також планувала модернізувати елеватор у київському кластері, зокрема, збільшити потужності зберігання. Проєкт уже завершено? Чи є нові плани з модернізації елеватора?

— Ми планували збільшити потужності зберігання до 50 тис. тонн. Модернізація елеватора передбачала дві стадії. Перша – це збільшення потужності відвантаження, для того щоб елеватор став маршрутним, щоб він зміг більше і швидше вантажити. По цьому пункту ми знаходимося майже на фініші. Наступний етап – це збільшення саме тоннажу.

Розкажіть про роботу насіннєвих програм цього сезону в київському кластері. Які культури і на яких площах посіяні? Чи всі насіннєві посіви під зрошенням?

— В основному вирощуємо насіння кукурудзи та соняшнику для Mas Seeds, Euralis і ВНІС – це наші основні партнери. Всі насіннєві посіви знаходяться під зрошенням, а вищеназвані компанії надають нам свої технології. У цій схемі ми, по суті, – руки, які повинні вчасно і правильно все зробити. І це дуже відповідально, оскільки вироблений нами товар виходить на ринок під брендом наших партнерів.

Наскільки цікавий для вашої компанії вихід на IPO?

— Це питання сьогодні не є для нас пріоритетним, але я вважаю, що з часом це цілком реально. Хоча за останні кілька років жодна українська компанія не вийшла на IPO. А ті агрохолдинги, які виходили на IPO, робили це або в Лондоні, або в Варшаві.

В Україні практично відсутня культура інвестування у фондовий ринок. Ми в цьому плані на рівні Зімбабве і Буркіна-Фасо. Я думаю, що ми єдина європейська країна, яка не має розвиненого фондового ринку. Відповідно, у нас немає культури корпоративного управління в країні у великому масштабі. Є окремі холдинги, окремі компанії, які управляються за європейськими нормативами, але вони – швидше виняток з правил.

IPO приносить більше грошей в компанію, і вона отримує можливість різко зростати, розвиватися. Це може бути нашим варіантом, враховуючи, що для акціонерів HarvEast – не основний бізнес. Якщо ми будемо готові, і акціонери схвалять істотне зростання компанії, то це можна буде здійснити, в тому числі і за рахунок IPO.

Які інновації плануєте впровадити в компанії в 2020-2021 рр.?

— На мій погляд, всі інновації сьогодні в українському сільському господарстві спрямовані на вирішення двох ключових завдань: боротьбу з неефективним використанням ресурсів і підвищення результативності бізнесу. Для вирішення першої ми застосовуємо безліч суперсучасних датчиків, моніторів, впровадили центри спостереження і керування, почали тотальну діджиталізацію. За другим напрямком займаємося точним землеробством: виконуємо диференційоване внесення добрив, більш точні аналізи ґрунту. В принципі, у нас пріоритет номер один на сьогоднішній день – це найбільш детальний аналіз полів із сіткою в 10 гектарів.

Яким буде сільське господарство через 10-20 років?

— Я думаю, що воно протягом 10 років зміниться не надто сильно. Напевно, з’являться електротрактори, адже створити і впровадити їх не складно, під них не потрібна особлива інфраструктура.

Все буде рухатися в бік зменшення ручної праці, людського впливу. Уже з’явилися розкидачі, які самі враховують вітер, автоматично змінюють силу кидка, враховують рельєф поля. По всій техніці буде розміщуватися ще більше датчиків. Також в найближчому майбутньому на полях можуть з’явитися машини-автопілоти.

Величезний потенціал у гідропоніки. Зараз, теоретично, з одного гектара гідропоніки можна отримувати врожай в десятки разів більше, ніж з ґрунту. Я думаю, що в найближчі 25–50 років цілком можливо знецінення землі як джерела виробництва агропродукції. Наприклад, сьогодні практично вся зелень, яка продається в Європі, вирощується на мінеральній ваті або кокосовій стружці в системах гідропоніки, в приміщеннях. А приміщення в рази менше полів, на яких все це можна було б виростити. Якщо на початку даний напрямок розвивався на високомаржинальних культурах: зелені, томатах, огірках, то з часом піде далі. Уже проводять відповідні досліди з пшеницею.

Сучасне сільське господарство на 99% залежить від того, чи буде дощ, чи буде сонце, вітер і так далі. У гідропонній установці все це керовано. Тобто зовнішні чинники тут впливають на успіх лише на 3–10%. Ще 100 років, і я впевнений, що у нас будуть виключно біозаводи.

Розкажіть, як любите проводити вільний час?

— Діти, робота, спорт, подорожі – ось головне в моєму житті. Ділові зустрічі часом проводжу і в неділю. А можу, навпаки, узяти дітей в офіс. Коли ти керівник компанії, то у тебе особистий і робочий час змішуються. Подобається тобі це чи ні.

У чому секрет вашого успіху? Як вдається поєднувати керівництво великим агробізнесом, роль голови родини і знаходити час для інших захоплень?

— Секретів нема. Просто мені реально подобається моя робота, і я дуже люблю своїх дітей. Їм віддаю максимально багато часу, а інше витрачаю на спорт і захоплення. По можливості займаюся муай-тай, вейкбордингом і серфінгом.

Остання прочитана книга: про що вона і чим привернула увагу?

— Дуже сподобалося видання Lonely Planet – “Мрійники”. Це 34 розповіді відомих письменників про подорожі, які назавжди їх змінили. Книга чіпляє безліччю внутрішніх переживань авторів, вона більше емпірична, ніж сюжетна. Взагалі, коли їдеш в іншу країну, то бачиш, як ту ж саму проблему і ситуацію вирішують люди з абсолютно іншою свідомістю і менталітетом. У тебе народжуються десятки нових рішень, і це можливо тільки в подорожах.

Яке хобі надихає найбільше?

— Мені завжди був близьким спорт. Пам’ятаю такий період, коли я не займався, – було фізично і морально важко. Спорт – невід’ємна частина мого життя, починаючи з 5 років. Я вважаю, що багато в чому саме спорт допоміг мені досягти успіху в роботі. Тому що в бізнесі, як і в спорті, ти стаєш успішним за рахунок характеру, тренувань, таланту, і тільки тоді, коли ти перевершив себе, розширив межі своїх можливостей.

Потрібна повна інформація про нашу продукцію? Залиште email і ми відправимо вам наш каталог:

Прокрутити до верху

Натисніть «Подобається», щоб читати
KMZ Industries у Facebook